Будова ПК

Чи варто знати будову машини?

Мабуть ви вже переконані, що хороший водій повинен знати як працює його машина. Чим краще він розуміє як вона працює, тим краще буде використовувати її. Це просте визначення можна застосувати для будь якої професії, де використовуються машини-автомати. В нашому випадку комп’ютер автоматизує великий спектр людської діяльності (діловодство, бухгалтерія, відео, музика та ін.), отже чим краще ми розуміємо як він працює, тим зрозуміліші будуть для нас його дії, повідомлення.

Чому персонального?

На даний час у світі використовуються не лише такі комп’ютери, які ви привикли бачити по телебаченні, чи в наших кабінетах. Комп’ютери, що знаходяться перед вами називаються “персональними”, бо в певний момент часу за ним може працювати лише одна людина (персона). Але існують і спеціалізовані комп’ютери, що займають об’єм набагато більше за наші (декілька кімнат).

В Японії працює один такий комп’ютер для моделювання природних явищ – погоди. Тобто на протязі певного часу, збиралась інформація з різних джерел (супутники, датчики на суші та на морі) про швидкість та напрям вітру, температуру води та повітря, вологість тощо. Якщо вважати ці дані достовірними, то за допомогою певних математичних моделей і алгоритмів машина може передбачити погоду в будь-якій точці планети до 50 років наперед.

В Росії чи Америці, такі комп’ютерні системи використовуються також для розшифровки різних повідомлень між шпигунами, і тому подібне. Відповідно будова кожної такої системи різна.

Персональний комп’ютер

В першу чергу пропоную розглядати комп’ютер як машину по обробці інформації. Принцип роботи будь якої програми:

  • збір інформації;
  • обробка інформації;
  • вивід результату.

Цей принцип можна вважати і принципом діяльності людського мозку. Ми сприймаємо інформацію, обробляємо її та синтезувавши всі дані, можемо висловити свій висновок.

Комп’ютер може виконувати подібні дії. Хоча в нього немає очей та рук для самостійного отримання інформації, пристрої за допомогою яких можна ввести вхідні дані існують. Аналогічно й пристрої для виводу обробленого результату.

В загальному пропоную розглядати будову персонального комп’ютера так:

  1. Пристрої вводу інформації
  2. Пристрої виводу інформації
  3. Основна частина

До пристроїв вводу інформації відносяться:

а)клавіатура
Клавіатура

б)маніпулятор "миша" та джойстик
  Миша Джойстик

в)сканер
Сканер

За допомогою клавіатури в основному вводять текстову інформацію. Мишу використовують для полегшення керування та вводу графічної інформації. Сканер дозволяє переносити графічну чи текстову інформацію з паперових носіїв (газети, журнали, книжки, фото) в комп’ютер.

Пристрої виводу інформації:

А) Дисплей (монітор)
Монітор

Б) Друкарка (принтер)
Друкарка

В) Звукові колонки
Звукові колонки

За допомогою дисплея ми легко орієнтуємось, які програми виконуються та які дані вони обробляють. Друкарка переносить інформацію з комп’ютера на паперовий носій. Звукові колонки дозволяють чути звукові повідомлення, музику.

Всі ці пристрої не відносяться до основної (мислячої) частини комп’ютера, хоча без деяких робота на комп’ютері не можлива. Їх ще називають периферійними пристроями. Звичайно різноманітність таких пристроїв дуже велика і всі перелічити неможливо, тому ми розглянули лише найуживаніші.

Основна частина – системний блок

Системний блок являє собою мізки комп’ютера. Саме там зберігаються та обробляються дані. Від цього блоку залежить швидкодія та якість роботи комп’ютера. Давайте більш детальніше розглянемо його будову, щоб зрозуміти принцип роботи.

1) Материнська плата.Це, як правило, найбільша та най головніша плата до якої приєднані чи на якій знаходяться інші пристрої. Її ще називають “мамка”. Існує жарт, як два програмісти розмовляли в автобусі: “Вчора купив “мамку”, цілу ніч з нею мучився, а ранком продав...”, збоку бабця знепритомніла.
Материнська плата

Якщо в місті забрати будівлі, що залишиться? Вулиці. Інформацію, що рухається від одного пристрою до другого можна уявити як людей чи транспорт, що рухається вулицями. А решта, що ви бачите на фото, це приготовлені місця для важливих пристроїв (чи будівель в місті).

2) Процесор (Міська рада) – пристрій який, і в основному лише який вміє рахувати чи перетворювати інформацію (множити, ділити, додавати, віднімати, передавати іншим пристроям дані).
Процесор

Швидкодія процесорів, як правило, визначається в герцах. Цю одиницю виміру можна пригадати з шкільного курсу фізики. 1 Грц = 1 такт в секунду. Уявіть собі як хтось стукає пальцем по столі зі швидкістю 1 стук за секунду. Кожен з нас це може робити... Але процесори сьогодення мають швидкість понад 2 Ггерц=2 000 000 000 тактів в секунду. З такою швидкістю ми зламаємо собі всі пальці або столи. Більшість процесорів за один такт виконують прості дії (додавання, віднімання), а більш складніші за 2, 4, 8 тактів (множення та ділення дійсних чисел). Отже будемо уявляти, що процесор це саме та частина мозку, яка вміє мислити. Але для того, щоб ми мислили, думали нам потрібна інформація, а точніше область мозку, яка дозволяє, хоча б тимчасово, зберігати інформацію.

3) Оперативна пам’ять. Російською мовою її називають ОЗУ (оперативно запоминающее устройство), українською – ОЗП (оперативно запам’ятовуючий пристрій). На сьогоднішній день, програмісти та спеціалісти в комп’ютерних галузях називають її “ОЗУшка”. Це певний вид пам’яті, що дозволяє зберігати інформацію лише в момент, коли ввімкнено живлення. Без живлення цей пристрій автоматично втрачає всі дані. Але в оперативної пам’яті є основна перевага. Швидкість обміну даними з іншими пристроями.
Оперативна пам'ять

З попереднього абзацу можна зробити висновок: якщо в момент набору тексту на долі секунди вимкнеться живлення, що на сьогодні в нашій державі достатньо часте явище, то відповідно стиснувши зуби почнемо набирати заново.

4) Адаптери (від слова адаптувати, син. пристосовувати). Це вид невеликих пристроїв (плат), що приєднані до материнської. Основний вид їх функціонування, це пристосування, адаптація даних для передачі зовнішнім, периферійним пристроям. В більшості випадків використовують лише такі типи адаптерів:

А) відео адаптер – для правильного зображення інформації на дисплеї;
Б) мережний адаптер – для передачі даних по локальній мережі між комп’ютерами;
В) звуковий адаптер – для перетворення цифрової інформації зберігання музики чи звуку в аналогову та навпаки;

В розмові слово “адаптер” спеціалісти заміняють на “картка”, “карта”.

5) Дискові пристрої (зовнішня пам’ять). На сам перед хотілося б передати вам розуміння понять внутрішньої та зовнішньої пам’яті. Внутрішньою пам’яттю будемо називати оперативну пам’ять. Прочитавши один раз це речення, ви можете дослівно, закривши очі, його повторити. Але все не можливо запам’ятати. Через тиждень ви це речення вже не повторите, забудете. І тут нам на допомогу приходить зовнішня пам’ять – конспекти та зошити, в яких можна зберегти основні фрази та вислови, що допоможуть нам пригадати давно почуте, чи прочитане. Такою зовнішньою пам’яттю вважаються дискові пристрої. Ще до недавно інформацію записували на магнітні плівки. Якщо ви любите слухати музику з касет, то чудово знаєте, що пошук потрібної мелодії займає час через перемотування плівки. На противагу касеті диск поділений на доріжки, а доріжки на сектори. Мабуть, ви бачили просту мішень в тирі. Доріжки на диску непомітні на погляд. Магнітна головка, як правило, налаштована на певну кількість доріжок і рухається так званими кроками. Достатньо повернути диск не повне коло і змістити магнітну головку в потрібне положення, щоб почалось зчитування чи запис потрібної інформації.

А) Дисковід. Пристрій для зчитування та запису інформації на дискету. Дискета (Гнучкий Магнітний Диск – ГМД, Floppy Disk – FDD). В основному Використовуються дискети 3,5 дюйма. Хоча в них зовнішній корпус достатньо жорсткий, але в середині насправді гнучкий диск, на якому “спеціальним” клеєм приліплено магнітний порошок. Легка царапина може призвести до втрати даних на диску. І не носіть дискети в сумочках під час морозу. Як правило цей “спеціальний” клей не витримує від’ємної температури і “сиплеться”, тобто знов втрачається інформація.

Б) ЖМД – Жорсткий Магнітний Диск (розм. Вінчестер). Це спеціальний пристрій, що знаходиться в середині системного блоку, і більшість користувачів не знають про його існування. Як правило це жорсткий диск (з спеціального матеріалу). Як і дискета, ЖМД покритий спеціальним клеєм, на який нанесено магнітний пилок. Якщо ви пробували колись записати щось на дискету, чи скопіювати з неї якусь інформацію, то мали б помітити, що по-перше – на ГМД не так вже й багато місця, по-друге – швидкість читання та запису достатньо повільна. Це дві причини виникнення жорстких магнітних дисків. Диски в цьому пристрої герметично закриті і всередині знаходиться спеціальний газ, без пилинок та без кисню.
Жорсткий магнітний диск

Ми кожен тиждень прибираємо в кімнатах, але як на зло пил звідкілясь береться сам по собі. Насправді наше середовище постійно знаходиться в поросі. Пилинки достатньо малі, щоб ми їх бачили неозброєним оком. Під час дощу пил осідає і всі погодитесь зі мною, що після тривалої зливи дихається досить легко. Проблема в тому, що саме ці пилинки заважатимуть запису та читанню інформації на ГМД, якщо ми захочемо густіше її записати. Оскільки в жорсткому диску немає пилинок, то можна записати туди більше даних, відповідно зменшивши розміри магнітної головки. На квадратний см вміститься більше даних. Отже, першу проблему вирішено.

При високій швидкості обертання диску, магнітна головка достатньо нагрівається (фіз. тертя), щоб загорітись. А процес горіння (хім. окислення) може відбуватись лише при наявності кисню. Отже забравши кисень з ЖМД ми можемо збільшити швидкість читання та запису інформації, що й розв’яже другу проблему.

З попереднього мабуть стає зрозумілим, що розкручування жорсткого диску призведе до його непрацездатності, та повної втрати інформації.

В) CD-ROM (Compact Disk – Read Only Memory), CD-RW (Compact Disk – Read/Write) – пристрої для зчитування та запису інформації на компакт-диски. Якщо ви знайомі з англійською. На даний час компакт-диски най поширеніший засіб перенесення інформації.

DVD-ROM - пристрій для считування та запису інформації на DVD компакт диски.

Нагадую, що це не всі можливі пристрої персонального комп’ютера, ми розглянули лише найуживаніші.

Остання зміна: вівторок 22 Січень 2013 11:02